Нова книга розповідає маловідомі сторінки історії Альфара-де-ла-Баронія
Альфара-де-ла-Баронія, невелике містечко Камп-де-Морведре, у суботу приймає презентацію «Crónica III» — нової книги хроністки Кончі Саури про місцеву історію.
Невелике містечко, багато історій, які ще варто розповісти — так можна описати «Crónica III. Alfara de la Baronia», нову книгу колишньої офіційної хроністки містечка Кончі Саури, презентація якої відбудеться в суботу 12 вересня опівдні у залі Saló d'Esplai. Через проблеми зі здоров'ям авторка не зможе бути присутньою — захід проведуть Мігель Карот і Хосе Террадес.
Книга є природним продовженням «Crónica II», яку Саура опублікувала 2023 року, і заглиблюється в розділи місцевої історії, які рідко трапляються у відоміших розповідях про містечко: звідки походять прізвища, які нині носять багато родин Альфари, яку роль відіграло містечко під час громадянської війни в Іспанії, та історію односельця, який воював на іншому кінці світу — на Філіппінській війні наприкінці XIX століття.
Близькість Альфари до так званих ліній X і Z — лінії фронту, що розділяла республіканську і націоналістичну території під час громадянської війни, — становить один із найяскравіших розділів книги. Саура відтворює, як колишній шпиталь крові, імпровізований у підвалі місцевого казино, лікував поранених під час конфлікту.
У зовсім іншому регістрі книга простежує шлях місцевого солдата на Філіппінській війні наприкінці XIX століття: після майже десяти років служби він захворів під час перебування на архіпелазі й повернувся до Альфари, де провів решту життя.
Книга також виходить за межі суто містечкової історії: присвячує сторінки історії самої Валенсії, від античності до нещодавніх подій, як-от повені жовтня 2024 року, і завершується розповіддю про Музей образотворчих мистецтв Валенсії — Пія V. Доповнює її літературний розділ «El color de la palabra» («Колір слова») з поетичними й сатиричними текстами, дія яких відбувається в містечку.
Одна з тем, яку Саура порушує в книзі, стосується спадщини: стан церкви Альфари, будівлі художньої цінності, яка, за попередженням у книзі, перебуває під загрозою руйнування, попри окремі роботи, як-от реставрація бічного вівтаря чи нещодавнє чищення дзвіниці й фасаду.
Сама назва містечка є частиною історії, яку піднімає книга: до 15 січня 2010 року, коли уряд Валенсії затвердив зміну, Альфара офіційно називалася Альфара-де-Альхімія. А відправна точка, яку Саура обирає для простеження сучасних прізвищ, 1611 рік, не випадкова: вона збігається з новою грамотою про заснування, яку містечко отримало того самого року, після того як спорожніло 1609-го внаслідок вигнання морисків.
Посада офіційного хроніста, яку Конча Саура обіймала роками в Альфарі, — це усталена в містечках Валенсійської спільноти інституція: почесна, зазвичай довічна посада, яку присвоюють особі, відповідальній за дослідження і документування місцевої історії, і чия робота часто втілюється у виданнях на кшталт цієї трилогії, яка тепер сягає третьої частини.
Те, що сама авторка не зможе бути присутньою на презентації, не применшує цінності проєкту: те, що двоє інших мешканців, Мігель Карот і Хосе Террадес, беруть на себе завдання представити книгу від її імені, якраз і відображає той тип сусідської співпраці, що підтримує подібні культурні ініціативи в невеликих містечках комарки.
Для читачів поза Альфарою такі місцеві хроніки виконують ще одну, менш помітну, але важливу функцію: вони слугують джерелом для дослідників, студентів чи просто цікавих мешканців інших містечок Камп-де-Морведре, які хочуть зрозуміти, як великі події історії Іспанії та Валенсійської спільноти проживалися в масштабі невеликого села.
Такі презентації стали звичною практикою збереження колективної пам'яті в невеликих містечках Камп-де-Морведре, де значна частина цієї роботи лягає на місцевих хроністів і дослідників, які часто працюють на волонтерських засадах.
Такі видавничі проєкти, майже завжди фінансовані скромними коштами і підтримувані особистою відданістю авторів, виконують функцію, що виходить за межі історичної цікавості: вони фіксують письмово пам'ять, яка інакше передавалася б лише усно, з ризиком зникнути з відходом поколінь, що пережили її безпосередньо. У комарці, де великий центр на кшталт Сагунто співіснує з десятком муніципалітетів по кілька тисяч мешканців, такі хроніки часто є єдиним доступним документальним джерелом для відтворення повсякденного життя цих містечок протягом XIX і XX століть. Подібні ініціативи останніми роками поширилися по всій комарці, часто за підтримки культурних об'єднань або самих мерій, які вбачають у таких публікаціях доступний спосіб зберегти нематеріальну спадщину кожного містечка, перш ніж вона розмиється зі зміною поколінь. За даними El Periódico de Aquí, з додатковою інформацією Wikipedia про Альфара-де-ла-Баронія.